Нещодавно вся українська спільнота відзначила 199 років від дня народження нашого національного Пророка Тараса Шевченка, для якого Україна була понад усе!

Захід відбувся у так званій «Шевченківській» залі музейної експозиції, де є кілька експонатів шевченківської тематики — сюжетно-тематичні картини, скульптурні портрети та ілюстрації до дея­ких творів Великого Кобзаря. Художнє обрамлення доповнювала виставка літератури про Т. Г. Шевчен­ка — біографії, альбоми, видання «Кобзаря». Літературну композицію вдало доповнював вокально-музичний супровід — час від часу звучали аудіо-записи пісень на слова Тараса Шевченка: «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні нашого славетного земляка Бориса Гмирі, «Б’ють пороги» у виконанні кобзаря Василя Жданкіна, «Заповіт» у виконанні Українського народного хору ім. Г.  Верьовки («Заповіт» усі присутні слухали стоячи), «Стоїть в селі Суботові» у виконанні рок-гурту «Кому Вниз».

З великої любові Поета до України, до свого народу виросла правдива, неповторна поезія «Кобзаря»:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

Тарас Григорович Шевченко жив Україною, він був плоть від плоті своєї землі, він був усе своє стражденне життя справжнім українцем. Шевченко своїм вогненним Словом розбудив Україну з полону забуття, на яке намагалися приректи її наші вороги. Він залишив українцям свої невмирущі Заповіти.  А як же ми, сучасні українці, сьогодні виконуємо Заповіти нашого Великого Кобзаря?

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

А як ми сьогодні єднаємося? Майже 200 партій, ще більше громадських організацій, десятки релігійних конфесій! Українці! Що ми ділимо? Адже Україна у нас одна, як у кожного буває одна мати!

Слова Поета звернені і до тих українців сьо­годення, яких економічна скрута погнала на чу­жину, щоб вони пам'ятали:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

Українці! Ви нікому не потрібні за кордоном. Якими б ви не були гарними спеціалістами, до вас завжди будуть ставитися як до заробітчан. Україна — це не випадкове місце на землі, де ти народився, чи де народилися твої предки. Україна — це те, що покладено тобі долею. Україна у світі неповторна! Те, що призначено Богом створити Україні, не створить ніхто інший. Отже, бути українцем — це велика честь і відповідальність.

І найголовніший Заповіт:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Шевченко мав на увазі, насамперед, духовні кайдани. Ми повинні розірвати кайдани меншовартості і згадати, що ми є нащадками наших славетних предків: оріїв, антів, скитів, запорожців, воїнів УНР і УПА. Ми повинні бути горді з того, що є носіями однієї з найдавніших мов у світі і завжди та скрізь користуватися нашою милозвучною, співучою, солов’їною українською мовою.

У наш час полум'яне слово Шевченка нам дуже потрібне. Необхідні його внутрішня сила, правдивість, ідеали добра, рівності, його полі­тичні переконання, краса і мелодійність його поезій, його велике прагнення свободи, любов до свого народу, до своєї Батьківщини, мрії про майбутнє. Нам увесь час потрібно повертатися до спадщини Великого Кобзаря.

Директор ЛМХМ ім. Б. К. Руднєва

В. І. КРАВЧЕНКО