24 березня у рамках обласного фестивалю «Родослав» була представлена виставка робіт народних  умільців «Місто майстрів». В експозицію увійшли 34 роботи, серед них: вишивки, в’язання, різьблення по дереву, краклє, вироби із солоного тіста, розпис на склі та авторські ляльки.

   Увагу глядачів привертали роботи Древаль Світлани Олексіївни, виконані в незвичній техніці – краклє. Мозаїка краклє - це мозаїка з яєчної шкаралупи. Створення мозаїки краклє відрізняється від класичної мозаїки простотою і доступністю виконання. Приємний м'який блиск шкаралупи і химерна сітка кракелюров робить кожну роботу незвичайною і унікальною. У цій техніці авторка представила роботу «Диво – метелик».

   Коротич Наталія Григорівна вразила своїм володінням технікою розпису на склі. Імітація вітражів в сьогодення стає дуже популярною, поступово витісняючи традиційний вітраж. Її перевага в тому, що ця техніка зберігає герметичність вікон і інших скляних предметів, що декоруються, чого неможливо уникнути при виготовленні традиційного вітража. До того ж, ця техніка личить всім: як любителям, так і професіоналам, оскільки не вимагає якихось спеціальних художніх навиків, а  матеріали для її вживання  високоякісні і досить не дорогі тому доступні кожному. На виставці  Наталія Григорівна представила дві роботи: «Казковий метелик» та «Космічна фантазія».

  Стеблянко Надія Василівна та Мельник Оксана  Анатоліївна здивували вишитими картинами. Вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як  наволочки, рушники тощо. Роботи Мельник Оксани Анатоліївни вишиті хрестиком на полотні, це «Пара», «Чоловік з морозивом», «Жіноча сорочка». Стеблянко Надія Василівна здебільшого вишиває бісером. Її вишиті бісером ікони: «Віра, Надія, Любов та мати їх Софія», «Свята Мучениця Княгиня Людмила Чеська», «Лелеки» викликали захоплення у глядачів.

  У  минулі часи практично будь-яка жінка прекрасно володіла мистецтвом в'язання на двох або п'яти спицях, і запросто могло створити своїми руками будь-яке «нитяною диво" - рукавиці, шкарпетки, шарф або затишний светр - для себе, своїх близьких і коханих чи просто на замовлення. Словом, в'язання спицями - це творчість! Інша причина любові до в'язання - це любов до близьких і бажання оточити їх теплом і турботою. На сьогоднішній день великою популярністю користуються  вироби зв’язані спицями та гачком. Такі відомі актори як Бред Піт та Анжеліна Джолі опановують спиці, а Джордж Клуні – гачок.  Химич Тетяна Тарасівна, не дивлячись на свій юний вік має чималий досвіт в’язання як гачком так і спицями. Її блузи, топи, сукні та кофти сподобалися всім жінкам, відвідавши виставку.

     Вос  (Виходцевська) Аліса Василівна продовжує справу своїх батьків. Вона займається і фотографією (призові місця в різних фотоконкурсах), і малюванням, і лялькарством. І саме своїх ляльок вона представила на виставці: «Червона Капелюшка», «Домовий Тимофій», «Моє миле зайченятко». Лялька — дитяча іграшка у вигляді людини або тварини, або персонаж лялькової вистави. Історія виникнення назви «лялька» сягає прадавніх часів, коли перші ляльки створювались на честь чарівної Богині кохання та весни Лелі (або Лялі), яка була, за міфами, нерозривно пов'язана із весняним відродженням природи, початком польових робіт. Богиню завжди представляли собі юною, красивою, стрункою та високою дівчиною. Саме її образи створювали прадавні слов'яни, щоб лялька оберігала та вдихала силу життя в дитину. Мистецтво авторської ляльки набуває популярності в Україні з кожним роком. Важливу роль в розвитку цього мистецтва відіграють великі тематичні виставкові Салони, ярмарки та фестивалі.

     Пірятинець Григорій Якович  представив на виставці різьблення по дереву, його роботи: гарнітури «Цар – риба» та «Пів царства за коня» дуже сподобались глядачам. Господині також відмітили черпаки «Цар – риба» та рожки для взуття «Завжди на коні» та «Легкої ходи». Різьблення по дереву — вид декоративно-прикладного мистецтва (також різьблення є одним з видів художньої обробки дерева поряд з випилюванням, токарною обробкою). Воно  й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни. Не всяка деревина гарна для різьблення. Найкраще підходить деревина липи, клена, вільхи, горіха, бука, груші, берези, дуба. Грузла, однорідна за структурою волокон, м'яка, вона однаково добре ріжеться уздовж і поперек волокон, піддається обробці практично будь-яким способом. Традиційно росіянином матеріалом є й береза з деревиною однорідного білого кольору, досить твердої й пружної. Для різьблення з великим малюнком гарна деревина дуба. Розрізняють наступні основні види різьблення по дереву: плоска, ажурна, рельєфна й скульптурна.

 Гості та учасники фестивалю з задоволенням переглядали  виставку, і ділилися своїми враженнями. Саме такі виставки декоративно – прикладного мистецтва не дають нам забути ремесла нашого народу.

*Колектив музею на виставці*

*відвідувачі виставки* 

Стеблянко Л. В. 

лектор – екскурсовод ЛХМ ім. Б.К. Руднєва.

Фото Вос А.В. 

мол. науковій співробітник ЛХМ ім. Б.К. Руднєва.