Франція удостоїла мистця (посмертно) найпрестижнішої літературної премії, Канський фестиваль — високого призу за фільм за повістю «Санаторій під клепсидрою», документи, пов'язані з його біографією репрезентовані в Центрі єврейської історії в Манхеттені (США).

Кілька країн нині змагаються за право вважати Бруно Шульца «своїм» мистцем, хоча кілька десятиліть тому його творчість була відома лише відданим шанувальникам його таланту, насамперед у Польщі. Бруно Шульц сьогодні вважається одним із тих мистців світу, які не лише відобразили дух сучасної їм доби, але й своєю творчістю сприяли формуванню нової гуманітарної стратегії. Ідея міфологізму, відроджена наприкінці ХІХ ст. творчістю Фрідріха Ніцше та Ріхарда Ваґнера, у ХХ ст. стала однією з провідних категорій культури. Проза Бруно Шульца звернена не стільки до особистої біографії чи історії, скільки до інтерпретації вічних думок, що закладені в основу біблейського міфу.

Шульц втікав у свою уяву, магічно володіючи даром за допомогою слова та олівця витворювати химерний світ. Він завжди був переконаний, що серед усіх цінностей земного життя найбільшу вартість має духовний світ людини. Як зберегти напружене духовне життя, якому завжди стоять на перешкоді тривіальні життєві обставини і загрожують депресія та меланхолія? У його творах та листах відкривається лише частина того айсбергу, яким було напружене внутрішнє життя мистця. Це, напевно, єдине, що вдалось йому зберегти.

Пристрасті довкола імені Шульца не вщухають і досі ¾ час від часу точиться дискусія ¾ чи вартує уваги як сама його особа, так і художня спадщина, чи не штучно роздмухані його досягнення в літературі і в малярстві. Можливо, ця стаття не дасть відповіді на усі запитання, але заохотить погортати сторінки "Вулиці Крокодилів" чи "Санаторію під Клепсидрою", поглянути іншими очима на "Ідолопоклонну книгу", зрештою задуматись над тим, чому його твори перекладаються різними мовами, а інтелектуали всього світу ставлять ім’я Шульца поряд із іменами Кафки та Борхеса. 

Бруно ШУЛЬЦ.  Ундуля у мистців. 1920—1922

А у своїх графічних творах внутрішньо він, можливо, найбільш близько стоїть до «Капрічос» Гойї. Сон розуму, вивільнена підсвідомість, розмиті рамки між уявою та реальністю — характерні ознаки, притаманні художній творчості Шульца, присутні й у роботах його сучасника Станіслава Іґнація Віткевича та цілого ряду художників експресіоністичного напрямку — Егона Шиле, Альфреда Кубіна. Сам Віткевич бачить належність Шульца як графіка до демонологів. І справа тут не в демонічних персонажах, а в тому темному тлі, яке ховається на самому дні людської душі, і крізь яке лише завдяки значним зусиллям волі і роботі самої душі проростають інші, гуманістичні почуття.

Найвідоміший цикл його рисунків — «Ідолопоклонна книга» — викликав свого часу різну реакцію — від визнання Шульца як талановитого художника до звинувачень у порнографії. Частина рисунків виконана олівцем, а частина важкою і рідковживаною технікою «cliche-verre» (продряпування на засвіченому фото-папері). Тематика "Xiegi balwochwalczej" (як звучить назва в оригіналі) ¾ досить несподівана. Звичайно, Шульц був знайомий із свіжою тоді теорією психоаналізу З. Фрейда, із творами уродженця Галичини ¾ Л. фон Захер-Мазоха. Шульцівські рисунки ¾ це ціла сага про добровільне упокорення мужчини перед жінкою, яка в його гравюрах піднесена до рангу Божества. Жінка у нього завжди на троні (ліжко також трактується як трон), незворушна й недосяжна для тих вироджених і застиглих в еротичній муці захвату мужчин, серед яких майже завжди присутній і сам художник. Він багато малював автопортретів, і часто був персонажем своїх рисунків та оповідань.

Більшість Шульцевих художніх робіт та рукописів втрачена, втрачене навіть місце, де був похований. Найбільша збірка рукописів, рисунків, гравюр та листів Бруно Шульца зберігається у Варшавському музеї Літератури ім. А. Міцкевича, декілька рисунків є у Львівській галереї мистецтв. Музей «Дрогобиччина» має на збереженні кілька реставрованих фресок із вілли Ландау. У фондах відділу мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України нещодавно була виявлена одна з гравюр Шульца, яка вважалась утраченою.

Напередодні своєї 110-ї річниці від дня народження скромний вчитель малювання з Дрогобича Бруно Шульц якось несподівано і нехарактерно-скандально нагадав про себе. Нагадав двома подіями, які відбувались одна за одною у лютому — травні 2002 р. Першою стала сенсаційна знахідка ¾ наприкінці першої декади лютого 2002 р. водному із приватних помешкань Дрогобича німецькі кіно-документалісти на чолі з Беньяміном Гайсслером знайшли «казкову кімнату» колишньої «вілли Ландау». 

 Тільки-но почали вщухати пристрасті по віднайденні невідомих творів Шульца і виникати різні проекти, як-от: зйомки фільму гамбурзьким кінодокументалістом Б. Гайсслером (який фільм усе-таки зробив), створення музею Шульца у колишній «віллі Ландау» (фонд Круппа обіцяв вагому фінансову допомогу), як сталась інша подія. На початку 3-ї декади травня 2002 р. кілька фрагментів єдиного відомого стінопису, а саме 5 фресок талановитого письменника та художника, було демонтовано і вивезено за     межі України ізраїльтянами. Евакуацію «казкових героїв» здійснили представники єрусалимського Інституту Голокосту «Яд Вашем».

В одному з листів до Романни Гальперн Шульц писав: "Якось я прохопився спросоння з раптовим розпачем від того, що життя пролітає, а я нічого не затримую з нього. Коли б такий розпач тривав довго, можна було б ошаліти. А може колись цей розпач прийде та осяде назавше, коли вже буде пізно жити… Це є найбільше нещастя ¾ не прожити життя". Він прожив 50 років і в його останній роботі на стіні Дрогобицької вілли, в образі виринаючої з темного лісу карети із баскими кіньми ¾ протягом життя Шульц був заручником цієї візії ¾ він уже сам сів правити кіньми, та не втримав поводів. Через поріг своєї смерті увірвався не тільки у небесну вічність, а й у земне безсмертя…

Бруно ШУЛЬЦ. Ундуля вночі. 1920—1922 

Підготував В. КРАВЧЕНКО, 

директор Лебединського міського художнього музею

 ім. Б. К. Руднєва

При підготовці використані матеріали Вікіпедії — 

вільної електронної енциклопедії — 

та інші Інтернет-ресурси

Бруно ШУЛЬЦ. Зачакловане місто. 1921

Бруно ШУЛЬЦ. Євреї на тлі Єрусалиму. 1936