2012 року виповнюється 120 років від дня народження та 70 роковини смерті Бруно ШУЛЬЦА ¾ всесвітньо відомого галицького письменника та художника єврейського походження. Враховуючи визначний особистий внесок Бруно Шульца у світову культуру XX століття, Верховна Рада України ухвалила рішення урочисто відзначити обидві річниці в Україні на державному рівні.

Бруно ШУЛЬЦ народився 12 липня 1892 р. у Дрогобичі. Був наймолодшим із дітей Якуба Шульца, який походив із Судової Вишні, власника крамниці з тканинами у Дрогобичі на пл. Ринок, 10, і Гендель-Генрієтти з дому Кухмаркер, яка походила з родини дрогобицьких торгівців лісом і власників тартаку (лісопильні). В родині Шульців було ще двоє дітей — Ізидор та Ганя.

Бруно Шульц — письменник та живописець, талант якого пробуджений понад-чуттєвим, незвичайним сприйняттям середовища, що його оточувало. Вся його творчість може розглядатись як ремінісценція тих вражень та переживань, які він виніс із свого дитинства, що минуло в патріархальній єврейській родині, у Дрогобичі — галицькому місті з його певним укладом життя, традиціями і ритуалами.

Таким чином, дитинство стало для майбутнього мистця невичерпним джерелом натхнення. «Мистецтво, яке мені найближче — це вміння повертатися в минуле, у дитинство. Коли б була можливість спрямувати час у зворотний бік, якоюсь прихованою стежкою потрапити в дитинство, знову пережити його повноту і все-об'ємність — це стало б надбанням „геніальної, месіанської доби", яку обіцяють і якою клянуться всі міфології світу» — зізнавався Бруно Шульц, який виріс у багатомовному середовищі: в родині — польська й німецька мови, а на вулиці ще й українська та ідиш… (Сам він писав польською та німецькою мовами).

У 1910 р. Бруно отримав атестат Дрогобицької гімназії ім. Франца Йосифа І із найкращими оцінками і приміткою: «Рекомендувати до навчання в університеті». За порадою родини здає вступні іспити не на малярство, а на будівельний відділ Львівської Політехніки. Юний Бруно з перервами навчався на будівельному факультеті Вищої Технічної Школи у Львові, на архітектурному факультеті Віденського університету та у Віденській академії мистецтв (стажувався в Парижі та Варшаві). Закінченої вищої освіти не мав і, властиво, як у малярстві, так і в літературі його можна вважати самоуком. У 1915 р. родинний будинок Шульца на площі Ринок, 10 був спалений росіянами під час воєнних дій у Дрогобичі. Влітку того ж року помирає батько Шульца ¾ Якуб. Бруно особливо любив, обожнював батька ¾  тому важко переніс його хворобу і смерть. 

Будинок, у якому жив Бруно Шульц у Дрогобичі в 1910—1941 рр.

У 1918 р. Бруно Шульц приєднується до групи Kalleia, створеної молодими шанувальниками мистецтва з осередку єврейської інтелігенції Дрогобича. У цей час він інтенсивно займається самоосвітою, багато читає і малює. Щоб утримувати родину ¾ стару матір та важко хвору сестру, Шульц заробляв на життя малюванням портретів. У 1920 р. він розпочинає працю над циклом малюнків «Ідолопоклонна Книга», а в 1922 р. бере участь у колективних виставках у Варшаві та Львові. Наступного, 1923, року виїжджає до Варшави, виконує там ряд портретів на замовлення. Кілька його робіт було показано на «Виставці праць єврейських художників» у Вільні.

Із 1924 р. Бруно Шульц працював учителем малювання (пізніше також ручної праці і математики) у державній чоловічій гімназії ім. Короля Владислава ІІ Ягайла у Дрогобичі ¾ аж до 1941 р. Він не любив цієї роботи, був хворобливим, дуже замкненим і важко сходився з людьми. Без міри закомплексований, він не любив себе і мало вірив у свої сили; справжнім життям жив лише у своїй творчості. Спрагло шукав однодумців, і коли знаходив рідну душу, то вся глибина космосу його внутрішнього життя відкривалась їй. Одним з його учнів був Анджей Хцюк, який залишив теплі спогади про свого вчителя. Власне, листи ¾ ось початки літературної творчості Шульца, вони могли б скласти, якби повністю збереглись, не одну геніальну книжку. Свої рисунки показував тим небагатьом друзям, яким довіряв і, яким вдалось намовити його виставлятись. Із того часу брав участь

Дрогобицька гімназія, в якій у 1924--1941 рр. викладав Бруно Шульц

у багатьох колективних мистецьких виставках у Львові, Вільні, Кракові, Варшаві. Влітку 1928 р. у Трускавці експонується виставка рисунків, гравюр та олійних робіт Шульца. Його звинувачують у порнографії і вимагають закриття виставки.

У травні 1930 р. він виставляє свої роботи в одному із залів Львівського Салону, також виставляється у Кракові на виставці єврейських художників. Під час відпочинку у Закопаному знайомиться з Деборою Фоґель — єврейсько-польською письменницею, перекладачкою, істориком мистецтва. Листування з нею склало основу першої книги Бруно Шульца «Цинамонові крамниці» (1933 р.), яку йому вдалося видати за сприяння іншої відомої польської письменниці Зофії Налковської. Вона стала його покровителькою в літературному світі Варшави. Літературний дебют Шульца став сенсацією сезону в Польщі. З ним знайомляться представники молодого літературного покоління: Вітольд Ґомбрович, Юліан Тувім, Тадеуш Бреза. Його оповідання з радістю друкують у столичних журналах.

Виникає дискусія, в якій Бруно Шульц одержує змогу сформулювати своє бачення основ поетики «Цинамонових крамниць»: «Я вважаю „Крамниці" автобіографічною повістю. Не лише тому, що вона написана від першої особи і що в ній можна знайти події та переживання дитинства автора. „Крамниці" — автобіографія, а швидше — духовний родовід, оскільки в ній відтворено духовне походження аж до тих глибин, де воно переходить у міфологію, тоне в міфологічному сні. Мені завжди здавалось, що витоки індивідуального духу, якщо досить глибоко дослідити їх, губляться в яких-небудь міфічних нетрях. Це останнє дно, далі якого проникнути не можна». Наступного після дискусії року (1935) у програмному есе «Міфізація реальності» Бруно Шульц розвинув ідеї поетики міфологізації і зробив їх основою своєї теорії літературної творчості. Продовжуючи лінію Мартіна Гайдеґґера, він шукає зв'язку між причинно-наслідковістю дійсності та законами поетичної мови. Слово у Бруно Шульца — носій першо-міфу, у зв'язку з цим мету поезії він бачить у розкритті основ Буття, схованих у слові, у поверненні до джерел слова та життя.

Після виходу у світ «Цинамонових крамниць» Бруно Шульц переживав найактивніший період своєї творчості: працював над книжкою «Санаторій під клепсидрою», перекладав «Процес» Франца Кафки. Як мистець, Бруно Шульц формувався під впливом філософських ідей Карла Ґустава Юнґа та Франца Кафки. Виходом 1937 року «Санаторію…» завершився період творчих успіхів та сподівань Бруно Шульца. У листопаді 1938 р. він отримує Золотий Лавр Польської Академії Літератури. Літературні критики ставлять книжки Шульца на один рівень із творами Марселя Пруста та Франца Кафки.

Та слава не засліплює його ¾ де б він не був ¾ чи то в Парижі, Варшаві чи Львові, завжди поспішав до свого, Богом забутого галицького містечка з крутими вуличками, обшарпаними кам’яницями, де час плинув сонно й розмірено. Галицькі реалії, власне, дрогобицькі вулиці, магазини, гімназія, театр були для письменника постійним джерелом мистецького натхнення, як Вітебськ для М. Шагала чи Дублін для Джеймса Джойса. Створений творчою уявою Бруно Шульца міфологічний образ Міста — символічний простір, якому притаманні універсальні риси знову ж таки витвореного Шульцем Всесвіту, має конкретні риси все того ж Дрогобича. Саме тут він черпав своє натхнення, перетворюючи тісний та брудний міжвоєнний Дрогобич у фантастичне місто, де крамнички пахли спеціями, а жінки були несамовито вродливі та недоступні. Жінки… Вони завжди були його музами, повірницями й адресатками найцікавіших листів ¾ Дебора Фоґель, Романна Гальпен, Зоф`я Налковська, його наречена Юзефа Шелінська.

Намагання Шульца наприкінці 1930-х рр. видати книги в Європі, а також організувати виставку творів живопису завершилися невдачами. Особисті негаразди мистця розвивалися паралельно з трагічними європейським подіями: 1 вересня 1939 р. спалахнула ІІ Світова війна. Бруно Шульц переживає в Дрогобичі прихід і відхід нацистських та радянських військ. Його примушують малювати портрет Йосифа Сталіна й полотно «Визволення народу Західної України» (1940 р.). Малює в жовто-синіх кольорах, за що був арештований і пройшов допит в НКВД як український націоналіст.

1 липня 1941 р. німецькі війська повертаються до Дрогобича. Школи закриваються, Шульц втрачає роботу. Починаються німецькі репресії проти євреїв. Шульц потрапляє під опіку ґестапівського офіцера Фелікса Ландау, який залучає його до малярських робіт — виконує стінопис у дитячій кімнаті на віллі, де мешкав Ландау, і в казино ґестапо. Бруно прикрасив стіни дитячої кімнати казковими персонажами: принцесою, лицарем на коні, гномиками, каретою з візником… Це були ілюстрації до казок, можливо, братів Грімм, а, можливо, до казок, складених самим Шульцом. Розписи займали цілу стіну, а внизу містився автопортрет самого художника, на якому він правив кіньми, впряженими у карету. Припускають, що художник також намалював портрети Ландау та його дружини.

На початку листопада 1942 р. всіх євреїв Дрогобича примусово переселяють до ґетто. Шульц із родиною були переселені до одноповерхового бараку по вул. Столярській, 18. Шульц хоче переховати свої рукописи та рисунки, для цього формує їх у кілька тек і пере-

Місце загибелі Бруно Шульца в Дрогобичі

дає особам поза ґетто. Хворий, виснажений, голодний, він перебуває у глибокій депресії. Шульц вирішує тікати. З ініціативи Зофії Налковської друзі з Варшави допомогли йому виробити фальшиві арійські документи і готується його втеча з Дрогобича. 19 листопада 1942 р., маючи потрібні документи, Бруно Шульц мав тікати. По дорозі до Юденрату, куди йшов по хліб, він потрапляє під «дику акцію» місцевого ґестапо проти євреїв, в ході якої Бруно Шульц був убитий двома пострілами в голову шарфюрером SS Карлом Ґюнтером, противником Ландау. Місце поховання невідоме.

    Це Пам`ятна плита на тротуарі на місці

загибелі Бруно Шульца....             

(Закінчення в статті: 

Бруно Шульц (частина 2))